Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2016 року Справа № 910/2862/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача),

Кондратової І.Д.,

Корнілової Ж.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Господарник" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 року у справі № 910/2862/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Господарник" до Бенк оф Сайпрес Паблік Кампані Лімітед, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський Валентин Сергійович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса таким, що не підлягає виконанню у зв'язку з його вчиненням за відсутності у відповідача права вимоги за договором іпотеки від 27.11.2009 року та кредитним договором від 18.08.2008 року.

У березні 2016 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з заявою про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису від 29.12.2015 року № 4917 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича, яке здійснюється в рамках виконавчого провадження № 49882939 відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Зазначену заяву обґрунтовано тим, що виконання оскаржуваного виконавчого напису щодо звернення стягнення на належний позивачу майновий комплекс, розташований за адресою: м. Київ, вул. Червонопрапорна, 34, загальною площею 14 876,2 кв. м, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в даній справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.03.2016 року (суддя Пінчук В.І.) заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено, з метою забезпечення позову зупинено стягнення на підставі виконавчого напису від 29.12.2015 року № 4917 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича, яке здійснюється в рамках виконавчого провадження № 49882939 відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 року (судді: Чорна Л.В., Смірнова Л.Г., Кропивна Л.В.) зазначену ухвалу суду першої інстанції скасовано та в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного судового розгляду є заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Висновок суду першої інстанції про задоволення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову та зупинення стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса мотивовано тим, що невжиття заходів до забезпечення позову може в подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в даній справі.

Апеляційний господарський суд скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову виходив з необгрунтованості висновку суду щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст.ст. 66, 67 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Види забезпечення позову повинні бути співвідносними з заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 1, 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 року № 16 особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Проте, місцевим господарським судом не дотримано вимог ст.ст. 32, 43, 67 ГПК України, а саме не наведено оцінки обґрунтованості доводів заявника та не вказано доказів на підтвердження фактичних обставин і самих обставин, які б свідчили про підставність застосування спірних заходів забезпечення позову, та якими вмотивовано заяву про забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса, про що правильно зазначено судом апеляційної інстанції.

Отже, з урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про скасування ухвали суду першої інстанції та відмову в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову у зв'язку з її необгрунтованістю.

З огляду на положення ч. 2 ст. 1117 ГПК України, за якою касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування оскарженої постанови апеляційного господарського суду.

За таких обставин, постанова апеляційного господарського суду є законною та обґрунтованою, і тому підлягає залишенню без змін.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Господарник" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 року - без змін.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді І.Кондратова

Ж.Корнілова